Один день. Як багато можна зробити за один день? Із неабиякою
впевненістю можу заявити вам, що досить багато можна встигнути
вклавшись всього в 10 годин сонця взимку. цікаво а як ви провели
вчорашній день? що зробили корисного для себе? а що для суспільства?. А
були такі котрі зробили, зробили дуже багато...
Я вам хочу розповісти про двох чудових та талановитих у своєму жанрі людей і зроблю це без лишніх церемоній.
Станіслав Маркелов
Станіслав неодноразово був адвокатом по справам антифашистів, по справам пов'язаними з міліцейським беззаконням.
Він надавав активну та неоціниму допомогу та підтримку як
анархістичному так і просто антифашистському рухам, хоча сам
притримувався лише помірних лівих поглядів.Останні роки Маркелова сві
знали як чоловіка котрий готовий прийти на допомогу та докласти усіх
зусиль. На даному єтапі життя Станіслав Маркелов представяв інтереси чеченської сімї Кунгаевых проти полковника Юрія Буданова, которий був затриманий під варту ще восени 2000 року за вбивство 18-літньої чеченської учениці. Двадцять четвертого жовтня 2008 року суд "Димитровграда" задовольнив ходотайство Буданова про умовно-дострокове визволення з під варти. П'ятнадцятого грудня він був на свободі, але Маркелов подав касаційну скаргу на постановлення суду про умовно-дострокове визволенняколишнього полковника... Анастасія Бабурова
Вона була людиною і навіть лише за це її варто поважати та пам'ятати вічно.
Але сказати про Настю людина, це банально нічого не сказати. Вона
будучи активістом анархістського приймала участь в екологічних таборах "Хранителей
радуги", в ході проти міліцеського насильства. Писала статті в журнал
автоном "Автоном" і була безспірно видним журналістом котрий висвітлював
адекватні теми та проблеми нашого суспільства та стоячих над ними
рабовласників.
Буквально вчора (19.01.09) була проведена планова зустріч учасників
руху "Автономное действие"(АД) на якому Настя подала клопотання
прийняти її в склад активістів, на що відреагували одноголосною згодою,
адже Настю знали всі і з її діяльністю були не мало знайомими, тай спільні
ідеї та тенденції розвитку нашого з вами майбутнього не були лишнім
фактором. По закінченні мирного зібрання кожен пішов своїм шляхом,
хтось працювати хтось додому а хтось просто поспішав на наступну зустріч бо як то кажуть "Революция не ждет"...
Ну а тепер про болюче.
Повертаючись з Прес-конференції по питанню визволення з під варти
Полковника-вбивці Станіслав був в компанії з Анастасією, але провести
залишок дню звичним способом їм не судилось. Недалеко від метро
"Кропоткінське" серед білого дня майже в центрі Москви пролунало декілька
пострілів, перший в потилицю Станіслава котрий крокував вулицею і
не бажав зла усім тим хто заслуговує смерті лише за свою сліпоті та
лінощі щось змінити. Настя, котра знаходилась поряд, прийняла рішення
гідне напису "ГЕРОЙ" на її надгробку, вона не кинулась тікати рятуючи
своє життя, не впала в коліна кілеру благаючи помилування і навіть не
присіла обмиваючи сльозами мертвого Станіслава, вона вирішила затримати
особу котра обірвала життя великої людини маленького світу боротьби...
Через декілька годин в лікарні Анастасія померла від смертельного
раніня в область голови.
Хто стоїть за цим? ахіба це так важливо коли і так ясного хто мусить
дати відповідь за це, і так зрозуміло кому вигідно не бачити пере очима
Станіслава і хто лише посміхнеться дізнавшись про втрату такого
журналіста як Настя...
Особисто мені дуже боляче що нас покидають такі адекватні та освідчені
люди, котрі принесли більше користі ніж ми лише встигли подумати.
Не забудемо Не простимо. No Pasaran сукі... No Pasaran.
