Але після уваги з боку журналістів, охоронці почали поводитися більш стримано. Учасники акції протесту тримали транспаранти з написами «Олійник – ганьба регіонів», «ХМЗ належить робітникам» та інші.

Друга частина акції почалася в 11-00 біля стін Кабінету Міністрів України і пройшла без ексцесів. Виступаючі говорили про необхідність націоналізації Херсонського заводу, оскільки його поточний власник грубо порушував права працівників. Крім того, підкреслювалося, що саме відчуження заводу не змінить ситуації – гарантією від порушення трудових прав може бути контроль з боку колективу підприємства.

ПРЕС-РЕЛІЗ:

Власник ХМЗ Олександр Олійник, який цілеспрямовано розоряє власне підприємство, вивозить техніку і позбавляє робітників засобів до існування, є членом Партії регіонів і очолює партійне відділення в Білій Церкві.

Ми вимагаємо від Олійника припинити звільнення на ХМЗ, а від інших підприємців-членів Партії регіонів припинити економічний тиск на працівників та профспілки своїх підприємств і не перекладати весь тягар кризи на плечі молоді та трудящих. Ми переконані, що ПР повинна або виконувати на ділі власні соціальні гасла, або відкинути популістську риторику і відверто заявити, що вона є партією великого бізнесу, який вирішує власні проблеми за рахунок решти населення країни.

Голова уряду Юлія Тимошенко неодноразово обіцяла вжити всіх заходів для вирішення конфлікту на ХМЗ на користь робітників. Тимошенко також обіцяла націоналізувати підприємство. Однак робітники навіть не отримали компенсації за затримку заробітною плати, а більшості з них загрожує звільнення.

Учасники акції вимагають негайно зупинити звільнення на ХМЗ та інших підприємствах країни. Уряд повинен виконати вимоги робітників і відібрати підприємство у «ефективного власника», який довів його до банкрутства. Завод може і повинен працювати на повну потужність під управлінням самих робітників, забезпечуючи аграрну галузь обладнанням, якого так не вистачає сьогодні селянам.

Нинішня ситуація, на думку учасників акції, яскраво демонструє, що і держава, і приватний бізнес не тільки не допомагають налагодити нормальне функціонування економіки, а й поглиблюють кризу кожним своїм рухом. У той час, як селянам відчайдушно бракує техніки, завод, який її виробляє, закривають, а сотні людей виганяють на вулицю без будь-яких соціальних гарантій. Такий стан речей може змінитися лише коли народ візьме у свої руки керівництво підприємствами і органами влади.