Вона йшла по лісовій галявині. Одна, без нікого, несучи у серці тільки свої мрії. На душі було легко і добре, губи самі-собою складалися в посмішку, на чисте літнє небо дивилися очі такого ж кольору і від цього в них загорялись іскри. Всередині панувала безпричинна радість, на той момент більше нічого не було потрібно.
