Коли я читаю всілякі “обгрунтування” того, чому потрібно “відокремлюватись” від негрів, циган, арабів, євреїв та ще казна кого, у мене виникає закономірне питання – чи є взагалі мозок та хоча б зачатки логічного мислення у тих, хто декларує та практикує подібну ахінею. Якщо, звичайно, вони роблять це від щирого серця, а не за бабло.

Уявіть собі, що в вашу родину потрапила чужа дитина, і ніякої змоги позбутися цієї дитини у вас немає. Неважливо, чому так сталося. Можливо, це сирота, дитина ваших загиблих родичів, яку за нормальних умов ви б нізащо до себе не взяли, але здати в дитбудинок не наважуєтеся, бо соромно перед сусідами. А можливо, це дитина з дитбудинку, яку репресивна держава чомусь зобов'язала утримувати саме вас, і суворо каратиме, якщо дитина розкаже/вчителі чи сусіди донесуть/тести покажуть, що їй у вас погано живеться в матеріальному та/або емоційному відношенні.  

Що ви будете робити? Як ставитиметеся до неї? Виділятимете  їй недоїдки - чи нормальну їжу? Їстимете з нею за одним столом - чи годуватимете тим самим, що їсте і самі, але окремо? Чи підійдете ви поцілувати її на ніч та підіткнути ковдру? Чи спілкуватиметеся з нею, питатимете про проблеми, втішатимете? Тобто - чи приймете ви цю дитину, як власну? Не треба бути генієм психіатрії, аби зрозуміти, ЩО виросте з дитини, яку в сім'ю взяти-взяли, але - виховували як чужу, годували та вдягали "за залишковим принципом", емоційними проблемами добре якщо не цікавилися - а якщо морально знущалися? Слабка дитина - перетвориться на затравлене звірятко, а сильна - на злочинця, першими жертвами якого буде зрозуміло хто.  

Для нормальних людей питання "чи приймати дитину як власну, якщо вона вже потрапила в сім'ю" - є риторичними, і будь-яка відповідь, крім "ну звісно ж, приймати!" - буде виглядати як беззаперечне свідчення ментальної неповноцінності. Звичайно ж, якщо ви - духовний близнюк членів ком'юніті "чайлдфрі" чи просто егоїст до мозку кісток, то ви розведете флейм розміром у все життя про те, що все це несправедливо, абощо. Однак, керуючись елементарним інстинктом самозбереження - все-таки докладете всіх зусиль до того, аби дитина виросла "рідною" і була вам другом, а не "їзгоєм". 

На кого перетворюються навіть рідні діти, якими батьки не займаються, не цікавляться, а натомість обмежуються грошовими подачками, навіть дуже суттєвими - також всім прекрасно відомо. 

Це все настільки елементарно, що я, мабуть, ніколи не зрозумію, ЯК цілі народи та держави можуть всього цього не розуміти.  

Можливо, це суто моя суб'єктивна думка, але я ніде не зустрічала такої кількості пихатих снобів, як у Франції. Ви можете бути вихованою, надзвичайно розумною, талановитою людиною зі вченим ступенем, знати французьку мову, літературу та історію краще за самих французів, бути багатим та знаменитим, але... в очах середнього французького обивателя ви все одно назавжди залишитеся людиною другого чи третього сорту, якщо за походженням ви - український колгоспник чи алжирський декханин.  

І при цьому - формально ви матимете всі права, і вас показово захищатимуть навіть більше, ніж автохтонів. Почитайте хоча б ЖЖ російськомовних "французів" - скільки там ненависті до підлих арабських "ракаїв", які палять машини та магазини, знущаються з бідолашних, беззахисних  "білих" обивателів! Скільки "благородного обурення" з приводу того, що поліцейські не чіпатимуть нахабного "чорномазого" фулюгана, аби не наражати себе на потенційну загрозу бути звинуваченим в расизмі! 

В топ-країнах - високі грошові виплати для тих, хто не може або не бажає працювати. Настільки високі, що автохтони скаржаться - на ці гроші можна взагалі нічого не робити. Ось тому в країну і приїздить купа чужаків, бо їм тут халява медом намазана, і весь цей фестиваль нечуваних державних щедрот - за рахунок податків працьовитих місцевих! І що найбільш ображає, так це те, що, скільки цих вовків "пришельців" не годуй - вони все одно в ліс дивляться  ніяк не бажають інтегруватись в суспільство та займатись хоч чимось суспільно-корисним! Ну просто як діти, яким дуже зайняті батьки купують гламурні цяцьки-шмотки, але не мають часу розпитати про те, чи дала синулі дівчинка з паралельного класу, і чи сподобався доньці в реалі її знайомий з ЖЖ. 

Якщо людині щодня, з ранку до ночі, казати, що вона - свиня, вона врешті-решт голосно зарохкає, хоча б з почуття здорового протиріччя. Якщо ж така людина є сильною, морально стійкою та не схильною до навіювань, вона організує та очолить рух проти жорстоких тварюк, які несправедливо обзивають її свинею. Якщо така людина виявиться при цьому байдужим до бабла пасіонарієм та підбере собі відповідну команду - це буде національно-визвольний рух. Якщо ж метою такої людини буде виключно бабло - буде "вічне" протистояння та стравлювання народів внаслідок безперервних нагадувань на кшталт "та вони ж нас завжди свинями обзивали, ЯК з ними можна мати справу?!", навіть якщо притомні люди з обох сторін будуть готові помиритись та забути всі старі образи. 

До речі, цигани, яких палко ненавидить суттєва кількість обивателів хіба не в усіх країнах, завжди виховують прийомних дітей будь-якого походження, як рідних. То чи варто дивуватись, що такі діти стають справжніми циганами по духу, і кревні свої народи вважають чужими? Всі примітивні народи, захоплюючи чи підбираючи "чужаків" в своє плем'я, приймають їх як власних. Дітей - виховують, як рідних, а дорослих - піддають якому-небудь сакральному обряду "другого народження" на кшталт  проповзання між ногами жінки, абощо. Після такого обряду все плем'я ЩИРО вважає "новонародженого" своїм, і "старе" людині ніколи не пригадують. То чи варто дивуватись відсутності в таких племенах ворожнечі по крові? Читайте етнографів, коротше. Або Макаренка - він робив те саме, урочисто спалюючи старий одяг "новеньких", перевдягаючи їх в новеньку форму та "розчиняючи" їх в колективі, з наступним публічним покаранням для тих "несвідомих", хто нагадував новачку про старе. 

Отже, висновок однозначний: якщо ви не хочете робити чужу дитину своєю, то єдине, що ви можете зробити - це НЕ БРАТИ її в свою сім'ю. Під будь-яким приводом - чи то намертво закриваючи кордони, чи то шляхом негайної депортації, чи - "відмазавшись", що ви - старий, хворий та виховання "дитини" не потягнете. Якщо ж "новенький" ВЖЕ потрапив до вас в "сім'ю" - вам не залишається нічого іншого, крім як зробити його ДІЙСНО СВОЇМ. Для ВАШОГО ж блага та безпеки. 

А тепер поглянемо на українські реалії. Ми - не японці, живемо не на ізольованому острові, не маємо міцного економічного потенціалу "крутої" супердержави чи хоча б уніфікованих культурних традицій, "присмачених" ієрогліфічним письмом. Натомість, ми маємо практично неіснуючі кордони та вкрай корумпованих чинуш, які за бабло впустять в країну хоч чорта лисого, а також - сусідів, які із задоволенням зроблять з нашої країни "відстійник" для мігрантів, з якого до них якщо і доберуться якісь з них, так то вже будуть найнаполегливіші, найспритніші та найцивілізованіші з усіх. 

Облишимо поки що питання про те, як би нам обрати хоча б відносно нормальну владу та чиновників - очевидно, що найближчим часом цього не буде. А отже, хоч про скільки-небудь притомну міграційну політику можна забути. А отже, ми все одно приречені на те, що "чужі" у нас були, є, будуть і нікуди вже не зникнуть.  

Байки про те, що якісь групи людей/нації/народи хороші, а якісь - погані, я навіть не обговорюю. Людей, які висловлюють подібні нісенітниці - за дефолтом вважаю ідіотами та/або провокаторами.  Генетики та психологи стверджують, що в будь-якій популяції - приблизно однакове співвідношення розумних/тупеньких, ініціативних/ледачих та відважних/боягузливих, причому ці співвідношення піддаються незначній корекції в залежності від відносно "хороших" чи "поганих" умов життя. Так, у пташок в голодні роки збільшується кількість відважних самичок та боягузливих самців, і навпаки, хоча середній "рівень  відваги" залишається стабільним. Орнітологи, які довели це явище, стверджують, що таку закономірність можна сміливо екстраполювати і на людей. 

До того ж, як то кажуть - все відносно. Згідно відомої буддистської притчі, можна легко виправдати людину, яка вбиває - але нападника, п'є сечу - але від спраги, і навіть їсть людське м'ясо - але лише тому, що іншої їжі, крім померлого від ран супутника - немає.  Чому ж тоді цигани, які займаються кишеньковими крадіжками, викликають значно більшу ненависть та відразу, ніж гламурні політикани, які дерибанять бюджет? Чому якась там "матінка Віолетта", яка займається "зняттям вінця бєзбрачія" - це шахрайка, а банкіри, які видають кредити під "приховані" 84% річних - пачтєнні комерційні установи? І так далі, і тому подібне... 

Отже, скажіть мені, безумні прихильники “расової сегрегації”, ненависті до чорних/жовтих/будь-яких “не таких” - на що ви сподіваєтеся? Яких цілей хочете досягнути? І – у який саме спосіб?!